Без України вигорить душа, без України буду сиротою.

«Я хочу жити, щоб

 працювати, страждати

 і боротись разом з вами».

                                                       М.Грушевський

«Треба боротись за всю Україну,

 за її визволення, незалежність,

самостійність».                                 . М.Грушевський

 

 

Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи,

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку.

 

 

27 вересня в Махнівській бібліотеці для дорослих з нагоди всеукраїнського дня бібліотек відбувся вечір історичної пам’яті , присвячений 150-ти річчю з дня народження історика, науковця,громадського та політичного діяча,одного із лідерів українського національного руху,голови Центральної Ради (1917-19180політика, державотворця Михайла Сергійовича Грушевського, який присвятив все своє життя Україні, народу України. Як завжди захід відкрився Державним Гімном України .

На творчому  заході ведучі Вергун Світлана та Мануїлов Дмитрій ознайомили присутніх з життєвим та творчим шляхом М.С. Грушевського,з автобіографією.

.Лунали пісні,інсценівки старих українських легенд,декламувались вірші,зокрема вірш самого М.С. Грушевського «Гей, прощай, мій рідний край –...»

Михайла Грушевського порівнюють із феніксом,що відродився з попелу після десятиліття заборон,перекручень та фальсифікацій. Вчений світового рівня, його творча спадщина вражає своїм фундаменталізмом,енциклопедичністю .Перший фактично президент України М. Грушевський належав до тих видатних особистостей,які сповна пізнали велич й насолоду тріумфу та гіркоту поразок,але до кінця залишились вірними ідеї всього життя. Саме про це наголосив у своєму вірші «Михайло Грушевський» Петро Гоць. Вадим Ткаченко успішно його продекламував.

Завбібліотекою Дроненко Л.Є. провела бібліографічний огляд літератури «Михайло Грушевський–видатний представник української історичної науки» ознайомивши присутніх з творами  М.С. Грушевського та творами друку про нього,які має книгозбірня.М.С. За своє життя Михайло Сергійович Грушевський здійснив великі наукові дослідження, опублікував близько двох тисяч наукових і науково-популярних праць, публіцистичних статей. Порівняно з попередниками М.Грушевський зробив вагомий внесок у вивчення багатьох проблем різних періодів історії України. Перу М.Грушевського належать унікальна пам'ятка слов'янської культури, багатотомна "Історія Украіни-Руси"(1898-1836), праці "Історія українського народу" (1904). "Київська Русь" (І9ІІ), "Ілюстрована історія України"(І911), "Історія української козаччини" (І9ІЗ-І9І4), "Середні віки Європи" (1919)# "Початки громадянства" (1921), "З історії релігійної думки на Україні" (1925) та багато інших. Грушевський автор понад 2000 наукових праць.

Ізюминою свята став виступ гостей: поетеси з села Медведівки Людмили Дворніцької  та   поета ,співака,композитора з м. Хмільницького лауреата міжнародних конкурсів  Олега Стадніка.Декламувались патріотичні вірші:,линули пісні: « Київська русь»,»Україні»»Подяка» і інші.

Місцева письменниця Кугай –Поліщук Ольга Сергіївна на знак вдячності подарувала гостям  по три свої книги.

Традиційно до свята був організований тематичний перегляд літератури  «Без України вигорить душа, без України буду сиротою».

 

 

 

 

 

Тимко Падурра – співець побратимства українців та поляків.

«Падура пишався тим, що перший прилюдно заявив про права української нації: це було на слов’янськім з’їзді, улаштованому південними декабристами у Василькові перед 1825 роком. Падура був на цьому з’їзді як представник од поляків. І от, коли хтось з головних проводирів декабристів – Трубецькой чи хтось інший – одкриваючи збори, сказав, що тут зійшлись усі слов’яне, Падура попрохав собі слова. «А знаєте, панове, – обернувся він до присутніх, – ми забули про один великий слов’янський народ!». Усі переглянулись між собою і задумались, який же то справді народ? «Та про господаря цієї хати, де ми зібралися, забули – про український народ!». І от усі згодилися з Падурою, і він заявив себе представником українського народу».

Сергій Єфремов

«Падурра належить до найрідкісніших явищ поетичного світу, я б сказав, на земній кулі, бо він письменник іншого духу, письменник іншої мови. Лише після Падури міг прийти Залеський та інші: до Падури це було неможливо; і колись, якщо сягнемо по історичні думи з усього нашого краю, коли поезія остаточно досягне тієї висоти і стане невід’ємною від музики, невід’ємною від життя, тоді ми озирнемося на Падуру, і не тільки ми, а всі у цілій Слов’янщині, бо його пісні прості, а думи мають таке ж значення для нашої літератури, як поезія Гесіода для літератури грецької».

Вінцент Поль

 8  вересня 2016 року  Махнівка відзначила 145 річницю з дня смерті  відомого польсько-українського поета, композитора Томаша Падурри,  (Tomasz Padurra, Тимко (Фома) як називали його на Україні, життя і діяльність якого тісно пов’язані з козятинським краєм та Махнівкою безпосередньо. Адже він тут жив та творив,писав вірші,пісні,займався перекладами тощо, тут знайшов свій вічний спочинок. Протягом багатьох років пошукові експедиції намагались відшукати могилу видатної людини і лише в цьому році кілька днів тому вона божим провидінням віднайшлася.Адже 8 вересня 145 років від дня смерті Томаша Падурри,  а 12 грудня 215 від дня народження. Пошукова група, ініційована знаним дослідником-краєзнавцем Купчиком Миколою Мусійовичем, його родиною  та небайдужими до історії краю  жителями Махнівки Шевчуком Віктором Броніславовичем з дружиною Ларисою Петрівною та внучкою Петрушкевич Анею, вдалося віднайти місце захоронення. У зв’язку з цим 8 вересня вперше відбулося вшанування пам’яті поета біля могили. Покладено квіти  заступником голови Козятинської РДА  Ігорем Булавським, начальником організаційного відділу  Ольгою Гуменюк, начальником відділу культури та туризму  Володимиром Вороновим, головою села Махнівка  Павлом Кузьмінським, директором Козятинської ЦБС  Тетяною Дячук.

    Микола Купчик розповів цікаві  факти багаторічної пошукової роботи як в архівах,так безпосередньо на католицькому кладовищі. Ігор  Булавський відзначив , Українець за походженням, Томаш Падура вніс неоціненний вклад у літературу та музику Польщі, доповнивши її чудовими ліричними піснями, що їх і досі співають у всіх воєводствах країни. Пісня Падури «Hej sokoły» стала своєрідним народним гімном Польщі. Сільський голова відмітив, що самобутня постать Тимка Падури – мандрівного поета-торбаніста та лірника – назавжди об’єднала українську та польську культури і що махнівска громада ,обладнає та облаштує могилу відомого земляка.  Вклонилися пам’яті земляка  працівники культури та жителі громади.  

  В Махнівскій  бібліотеці для дорослих також було вшановано память митця — Тимка Падурри (Тиміша Падурри) годиною памяті. Зав бібліотекою Дроненко Л.Є. ознайомила присутніх з життям та творчістю поета-торбаніста,музиканта Прослухали  в записі три  пісні :«За Сибіром сонце сходить» та . и «Hej sokoły»,яка стала своєрідним народним гімном Польщі українською та польською ммовами.Були здивовані,що

єдина пісня про Устима Кармалюка, яка дійшла до нашого часу – «За Сибіром сонце сходить» –  вважалася народною. Однак у неї є автори: слова написали Тимко Падура та Ян Комарницький, а на музику їх поклав граф Вацлав Ржевуський. Дізнались,щоПадурра переклав українською твори Джорджа Байрона, Томаса Мура та поему Адама Міцкевича "Конрад Валленрод"і багато іншого.

Користувачі вшанували память Тимка Падурри хвилиною мовчання.

Традиційно до заходу був організований тематичний перегляд літератури: Тимко Падура: польський кобзар із українським серцем.