«Щоб ніколи світанки не здригались від слова війна»

 

 

 

 

 

До Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні вшанування пам'яті мільйонів полеглих за визволення української землі,людей, які загинули на окупованій території, у концтаборах, на фашистській каторзі,.в Комсомольській бібліотеці-філії для дорослих відбулась година памяті «Щоб ніколи світанки не здригались від слова війна» » 22 червня 2015 року, виповнилось 74 роки від нападу Німеччини на СРСР. У Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Великобританія, Канада, США і Франція разом узяті. Загальні втрати України в цій війні оцінюються в 8-10 мільйонів життів як серед військових, так і серед цивільного населення. Таким наслідком виявилося зіткнення двох тоталітарних режимів. День встановлений "... з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945років, їхнього подвигу та жертовності ... на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань".

Важко передати, якою трагедією для комсомольчан був перший день війни. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Усіх охопило пронизливе почуття тривоги за свою Батьківщину, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, а перемога буде за нами. І не дай нам Бог забути про це.

День скорботи і пам’яті про жертви війни в Україні сьогодні набуває все більш глобального значення, тому що жертви війни – У цей день, ми не можемо не поклонитися солдатам української армії, що стримують ворога на сході, і не маємо права не згадати імена молодих хлопців, наших земляків, які загинули, захищаючи Україну, а отже - кожного з нас.

 

Присутні читачі схилили голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя. Вшанували їх хвилиною мовчання під звуки метроному.

Завбібліотекою Дроненко Л.Є виступила з повідомленням «Історія села під час Великої Вітчизняної війни»,також розповіла історію комсомольчанки Розбіцької Антоніни Петрівни,1927 року народження,єдиної дочки в батьків,яка була в 15 років насильно вивезена до Німеччини,про свого батька та дядька розповів Желтков В.Я.,про історію своєї родини розповіла журналіст Мирончак Н.Г.Лопатинська Н.Д. розповіла про сучасних героїв,героїв АТО,козятинчан які загинули за Батьківщину.

Звучали пісні в записі:М. Бернеса»Журавлі»,Р.Кириченко« Степом, степом йшли у бій солдати», уривок з 7 симфонії Шостаковича, тема фашистської навали, Requiem aeternam Моцарта, пісня у виконанні Дмитра Мануїлова» Діти війни».Листа написаного дитиною з німецького концтабору зачитала Ткаченко Марія та інше…

Вели захід ведучі Мануїлов Дмитро та Рибак Христина.

До заходу традиційно був організований тематичний перегляд літератури«Щоб ніколи світанки не здригались від слова війна».

 

 

 

 

 

 

 

«Хай сонцю і квітам всміхаються діти»

Десант бібліотечний .

 

16 червня, до пришкільного оздоровчого табору «Темп»,що діяв при Комсомольській ЗОШ 1-3 ступенів в гості завітали працівники бібліотек:Дроненко Л.Є. та Федорига Г.О. щоб поговорити про книги ,перлини народної мудрості .Також з ними в десанті прийшли: Червона Шапочка(Рибак Христина) та гордість жіночої команди з футболу-Ткаченко Вікторія.. На жаль через дощ зустріч відбулася в приміщенні.Але це незавади присутнім гарнопровести час.Діти вгадували від кого прийшли повідомлення,розгадували  цікаві загадки,які у кошику принесла Червона Шапочка щоб  переконатися, чи справді вони знають казки, вона з кошика діставала казкові предмети, а діти,  називали казку, з якої цей предмет,грали в гру  «Так чи ні»,прослухали цікавий калейдоскоп де дізнались багато цікавого: Чому "час біжить?, Чому чайне блюдце має кільцевидну кромку з нижньої сторони? Чи кашляють риби?  Чому хворих у Стародавньому Римі виносили на людну вулицю? Як у стародавні часи називалась річка Дніпро? Єгипетський фараон Рамзес 13-й користувався завжди аптекою для душі. Що було для нього цією аптекою?І багато іншого.На станція «Казковій» діти  відгадували продовження казок та їхню назву,відгадували веселі загадки, загадки про птахів та тварин.

 На фізпаузі, Ткаченко Вікторія  з дітьми грала в рухливі ігри:  « Я знаю імена», «Карлики і велетні» , «Сонечко».

Захід вдався,діти  дізналися як добре бути добрими і дружніми, Доброти сьогодні стало більше і настрій у всіх покращав.

Бібліотекарі побажали їм посмішок, миру і щастя! Хай завжди буде сонце, хай завжди буде мир, хай завжди всміхаються діти!Та запросили до бібліотек по цікаві книги.

Як завжди був організований тематичний перегляд літератури «У літо з цікавою книгою»

 

 

Я не можу інакше.

Є люди, яких не помічаєш поміж сотень інших, а поговориш – і відчуєш: перед тобою особистість, багата внутрішнім світом людина. Саме такою людиною є наша Ольга Сергіївна Кугай. Кожна книга наших краєзнавців,односельчан ,яка виходить друком-це завжди велике свято ,приємна подія для Комсомольської землі.Нещодавно світ побачила нова,третя книга Кугай Ольги Сергіївни «Я не можу інакше. Проза.-Вінниця,2015.-200с»   Це книга присвята Раїсі Опанасівні Кириченко, знаменитій  українській співачці. Члену Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка .Яка пройшла надзвичайно тернистий шлях до вершини. Долі Ольги Сергіївни  та Раїси  Кириченко подібні адже,співачка теж родом з села,   починала свій життєвий шлях з праці в колгоспі.

Сама назва книги змушує нас задуматись над сенсом життя, адже життя - це неповторна мить, треба ним дорожити і прожити його з гідністю.  Видання складається з таких новел та оповідань:Я не можу інакше,гумореска,гріх непрощенний,правда завжди важка,життя як веселка,чужина ти наша чужина ,Україно ти навіки наша,щастя-це коли тебе розуміють,куточок,на вірність книгам присяглася,а небо над селом синє-синє,тим,що працювали та жили з нами. Видання містить фото. Назви новел говорять самі за себе. Тут прописані поля Комсомольського,сади ,вулиці ,що пропахли чорнобривцями та матіолою ,рідна земелька і звичайно люди: однокласники,рідня, друзі дитинства,перша вчителька Ольга Захарівна, викладачка Літинської пекарської школи Іда Яківна  ,яка викладала не лише  математику а  й школу життя,євреї, колеги трактористи,запилені,напрацьовані,але щасливі,як може бути щаслива людина праці,що вирощує  святий хліб для яких є гасло «вмирати ладься,а хліб сій »,цим матросам хлібного поля ,пообіцяла письменниця в своїй 1 книзі «Я дитина землі» поставити пам’ятник.І обіцянку виконала,в  листопаді 2014 року ,біля пам’ятника жертвам голодомору відкрився меморіал механізаторам,   віддана шана любові й поваги найдорожчим людям батькові та матері,адже рідна ненька Олі  Сергіївни Станіслава Петрівна народила 7 дітей,троє з них хлопці богатирі трійнята «Матусю,ти передала нам велику любов до праці,і твої слова не робити ,а зробити нам запам’ятались на все життя.Від усякої роботи людині користь. Матусю ,я тебе надовго залишу внукам і правнукам,бо моє письмове слово буде довго жити» так пише письменниця про найріднішу людину.   Не забула письменниця і героїв Майдану,відала шану працьовитим керівникам комсомольчанам :голові колгоспу  Єдиначу Миколі Полікарповичу ,головному агроному Турченяку Івану Васильовичу, які дбали про село,людей,увіковічнила словом  жіночок-колгоспниць ,які дідівським способом гнули спину на колгоспних полях та ще й виконували всю домашню роботу, «А зараз вони пенсіонери ,сидять  в літніх кухнях на тапчанах ї думають про щось,як свої літа по полях розсівали і кінчиками хусток сльози втирали,адже половина з них були вдови». ,не забула письменниця і про сільську бібліотеку,адже книги вона   надзвичайно любить та має власну бібліотеку,улюблений письменник-Ольги Сергіївни-Оноре Де Бальзак., улюблений колір-зелений,колір весни,життя..     Велика увага в книзі приділяється фронтовикам ,адже 2015 рік-це рік ПЕРЕМОГИ,РІК ВЕТЕРАНІВ. Письменниця пише:»будь яка наша до них увага чи навіть згадка-це той останній всенародний поклон,який хоч запізно ще можливо зробити перед цими людьми,які поклали життя на вівтар Перемоги. Хто як може ,добрим словом ,хвилиною мовчання,двома тюльпанами на братську могилу»

Видання адресоване всім хто любить свій край,небайдужий до його історії.,закоханий в своїх людей,своє рідне село.…

    Ольгу Кугай заслужено можна назвати літописцем села Комсомольського,адже на сторінках її книг описана історія рідної землі,зображена історія рідного села через призму людських доль,життєвого щастя і недолі. В центрі розповідей автора- сім’я з буднями ,святами,радощами і смутком,а також діти і батьки та вічне питання любові та добра. Авторка пише для свого читача,аби зберегти те,що маємо,передати досвід майбутнім поколінням і застерегти не повторювати помилок минулого.