« ТАРАС ШЕВЧЕНКО-ГЕНІЙ І ПРОРОК».

Слався Тарасе великий,

Столунно, стосвітно.

Слався у душах і думах,

На вольній землі.

Час тріумфальним гряде "Заповітом" –

Свято в родині твоїй немалій.

 

 

             18 лютого в Комсомольській бібліотеці-філії для дорослих пройшов конкурс виразного читання віршів Т.Г.Шевченка, присвячений 200-річчю з Дня народження митця« Тарас Шевченко-геній і пророк». Бажання показати свою майстерність читця виявили 17 читачів. Вже стало доброю традицією бібліотеки кожного лютого вшановувати пам'ять  Великого Кобзаря щорічним конкурсом читців-декламаторів, знавців творчості Т.Г.Шевченка , мета якого — популяризація його творчості  , виховання у підростаючого покоління українців належного ставлення до літературної спадщини  Кобзаря. Головне завдання конкурсу — виявлення і підтримка обдарованих читців-декламаторів, допомога ді­тям у розкритті себе як творчої особистості.
            Конкурсна програма передбачала виконання окремих творів Шевченка , уривків з його поетичних чи прозових творів та читання віршів сучасних поетів. У конкурсі  брали участь діти з 8 до 14 років. Виступи учасників оцінювало  спеціально створене конкурсне журі, до складу якого входили:завідуюча клубом Кубич м.О.;бібліотекар  бібліотеки для дітей  Федорига Г.О. та Лазарчук І.М. активний читач бібліотеки та керівник  сільського шахматного гуртка .

        Всі учасники гарно виступили, але все ж в нелегкому словесному змаганні було визначено переможців. Перше місце як і позаминулого року здобув Мануїлов Дмитро. Два другирозподілили поміж собою чарівні дівчата,однокласниці та подруги-Коломійчук Каріна та Кальчук  Марина. Третє місце отримала  Рибак Христина ,справжнє відкриття конкурсу, незважаючи на юний(8)вік вона виступила надзвичайно майстерно та артистично. Переможці були нагороджені, символічними призами від бібліотеки,а саме - збірками поезій сучасних поетів. Нагородження здійснював Лазарчук І.М. Також переможці будуть делеговані на районний конкурс читців.бажаємо їм гарно виступити.

          До конкурсу був організований тематичний перегляд літератури «Тарас Шевченко.Доля.Муза.Слава.»

«О щастя ти моє чудесне,горе моє прокляте,моя любов».

         «Хто ніколи не кохав — покохай завтра,

           а хто кохає — завтра покохай заново»

                                             Клавдій Клавдіан

 14лютого в Комсомольській бібліотеці - філії для дорослих з нагоди свята закоханих відбулась година цікавих повідомлень «О щастя ти моє чудесне,горе моє прокляте,моя любов». Молодь дізналась про історію свята. Згідно з однією версією, святий Валентин був священиком, який таємно вінчав закоханих і за це був страчений римською владою 14 лютого 270 року. Кажуть, що перед смертю він встиг передати листа дочці тюремника із написом „Від Валентина”                  

          Інші легенди стверджують, що Валентинів день взагалі немає нічого спільного із життям святого. За часів Римської імперії існувала традиція: щороку 14 лютого, напередодні свята Люперцалії, юнаки писали на шматочках паперу жіночі імена і вкидали ці папірці у велику скриню. Потім юнаки наосліп діставали папірці. Дівчина, чиє ім’я випадало хлопцеві, ставала його супутницею на фестивалі Люперцалії. Свято це присвячувалося богині шлюбу Юноні та Панові – богу живої

          А от у середньовіччі вважали, що саме 14 лютого птахи обирають собі пару. Але не будемо сперечатися,яка легенда ближча до істини, адже це не суттєво. Свято Валентина люблять за те, що воно возвеличує найпрекрасніше почуття

            Сьогодні – свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили і натхнення, радість і захоплення. І завдячуючи якому продовжується життя на землі. Кохання – це не тільки почуття людяності й шляхетності. Воно має в собі дуже велику силу. Кохання – це святе почуття, яке заслуговує на свій день, на своє свято. І ось таке свято є, є такий день. Він відзначається з особливо, майже по всьому світу 14 лютого.

       Молоді люди дізнались як це свято святкують в різних країнах світу,які подарунки  « валентинки» дарують,як гадають на суджену та судженого. Здивувались ,що в Італії цей день називають « Солодким днем»,бо в цей день прийнято дарувати лише солодощі. А в Америці та Англії переважно дарують квіти. В Норвегії  14  лютого  можуть одружуватися без згоди батьків. 14 лютого у Франції заведено дарувати білизну, романтичні подорожі, шоколадні муси, цукерки, рожеві йогурти, нарізану сердечками ковбасу, «щасливі» лотерейні квитки. Популярно саме в це свято пропонувати руку і серце. Розпивши пляшку шампанського з десертом, француз дарує коханій коробочку з «фінсай» — так званою «каблучкою на заручини». В Японії в цей день освідчуватись в коханні може першою.

       Наприкінці заходу читачі поділились на 2 команди хлопців та дівчат та змагались в знанні етикету. Перемогла команда хлопців.

     До заходу був організований тематичний перегляд літератури«День Святого Валентина - світле свято лютого » День Святого Валентина нынче знает вся земля!

Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану.

 

 

25 - ій річниці виведення військ з Афганістану присвячується…

 

Поставте скибку хліба на стакан

                                І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати…

         Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів — інтернаціоналістів. В Комсомольській біблліотеці-філії для дорослих 12 лютого відбувся вечір пам'яті  «Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану» присвячений  25 річниці виводу військ з Афганістану. Чимало літ   минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти — своїх чоловіків і батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що серед і нас живуть люди, які в 18- 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом. . Солдатам афганцям з нашого села випав щасливий квиток – їм випало жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них нагороджений орденами і медалями. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю. Для кожного з них нагороди Батьківщини є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку. У виконанні інтернаціонального обов'язку в Афганістані брали участь13 наших односельчан,їхні імена було вшановано на вечорі,але на жаль по різним причинам прийшли на вечір лише двоє воїнів-інтернаціоналістів-Бардієр Алла Леонідівна та Бардієр Юрій Іванович,дружина воїна- інтернаціоналіста,який перебував в шпиталі на лікуванні -Дашкевич Зоя Євгенівна та батько воїна-  інтернаціоналіста Лазарчук Іван Максимович. Під фонограму з кінофільму» Офіцери»розпочали вечір ведучі Тарасюк Ольга та Монинець Андріана. Звучали пісні  акапело у виконанні Кубич Марії -«Журавлі»,Мануїлова Дмитра»- Мати -тополя»,» Коли ти в армію ідеш ..»  тріо Кальчук Олени,Митрушенко Ілони та Дигай Марини. та в записі О.Розенбаума,М.Круга,групи» Армія» ,» Любе» та ін..До сліз розчулив присутніх вірш» Ховали воїна-інтернаціоналіста  » у виконанні Рачківського Романа та сценка «Лист матері» у виконанні Кальчука Миколи. Інші вірші читали Кальчук Олена,Колдорай Руслана .. Була запалена на  вечорі свічка , як болючий щем про тих людей, що навічно стали журавлями. Хвилиною мовчання,пекучою й терпкою, як сльоза було вшанувано пам'ять загиблих .Ізнову присутні не стримували сліз,коли слухали виступ Бардієра Юрія Івановича, про жахливі картини боїв,  товаришів, які загинули в кам'янистому краю, окропивши своєю кров'ю непрохідні гірські стежки  та буливірними  солдатському обов'язку. Але були на війні і світлі дні,так  Юрій  Іванович познайомився з своєю майбутноью дружиною на осінньому балу,який був організований при медсанбаті де служила медсестрою Алла Леонідівна і ось більше25років,вони вже разом .Виховали троє синів.Старший із них теж обрав фах військового,як батько. Юрій Іваннович побажав всі нашим хлопцям військовим,щоб вони служили під мирним небом і не повторили долю батьків.ькою мужністю і вірністю солдатському обов'язку .Також без сліз не могли присутні слухати виступи  Дашкевич Зої  Євгенівни та Лазарчука максима Івановича,хто краще за них знає як важко чекати своїх рідних з війни і дякувати Богу за те ,що подарував найцінніше –життя.Ось такий вийшов у нас вечірсумниий і врочистий водночас.

      Також до вечора був організований перегляд літератури» Ти вічний більАфганістан,ти мій неспокій »,де поряд з книгами,були представлені фотографії звоїна –інтернаціоналіста Дашкевича Генадія Станіславовича ,середяких було фото генерала Громова, який останній покинув афганську землю.

  На закінчення вечора бібліотекар  побажала гостям і всім присутнім о здоров'я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься — Україна та зауважила що  час - найкращий лікар для душі і тілесних ран.

 

«Гордість і слава України»

«Ми українська інтелігенція,досі не сповнили свого обов’язку перед людиною,що стільки літ тому прийшла до нас, щоб «усе розділити з нами». Ми не постарались відповідно вивчити і освіти його життя,повне самовідреченої любови і праці для нашого народу. Антонович,як історик,як громадський діяч і як людина не досліджений  і не спопуляризований»

М.Грушевський

 

      29 січня в Комсомольській бібліотеці-філії для дорослих відбулася година інформації «Гордість і слава України» присвячена 180 річниці від дня народження В.Б.Антоновича (1834-1908), видатного українського історика, археолога, етнографа. Який , що знаково по одних історичних джерелах народився у Комсомольському,по інших в кількамісячному віці переїхав в Комсомольське про що,свідчать записи  в церковних книгах.

Володимир Боніфатійович Антонович, видатний український історик, вважається одним з фундаторів української археології, одним з перших дослідників Волині. Його вважають засновником так званої «київської школи» істориків при Київському університеті. Серед його учнів Дмитро Багалій, Петро Голубовський, М. Довнар-Запольський,  а також Михайло Грушевський, що стали класиками історичної науки в Україні. Надзвичайно важливими для України стали археологічні дослідження В.Б. Антоновича та його дружини Катерини Мельник