«Присвята Майдану та захисникам України»

17 лютого в Комсомольській бібліотеці-філії для дорослих  відбувся вечір-зустріч «Присвята Майдану та захисникамУкраїни», зібрались вчителі, учні, запрошені , щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні, які боролися за честь правду , гідність і віддали своє життя за Україну.   Зібралися , щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

   Захід розпочався   «Молитвою за Україну»,дальше в виконанні Ткаченко Марії  звучав вірш-реквієм«  Боротьба не за щастя вже навіть іде-за життя бо його забирають» ,після цього завідуюча бібліотекою Дроненко Л.Є. оголосила і вечір-зустріч ,приурочений пам’яті Небесної сотні  відкритим. Звучали вірші «Мамо не плач,я повернуся весною» у виконані Рибак Христини,»Моя хата не скраю» невідомого автора з майдану, «Майдан ридав», «На спомин» у виконанні Коліжук Олесі. Читання віршів супроводжувалось переглядом відео «Мамо не плач», «Небесна сотня» і інші.

   Серцем заходу була зустріч із єдиним очевидцем с.Комсомольське, тих героїчних і трагічних сторінок,творцем і учасником революції гідності,вчителем Комсомольської ЗОШ- Семенюк Наталією Миколаївною. Її розповідь нікого не залишила байдужим. Багато хто крадькома втирав непрохані сльози  . Наталія  Миколаївна розповіла  як все починалось, 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Єропейську Україну. Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна-це Європа», «Ми –вільні» « Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день. А далі- не підписання угоди про асоціацію. А далі- жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.… А далі- покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності. Наталія  Миколаївна показала посвідчення волонтера майдану,великий плакат з мільйонними учасниками майдану,найважчий,найжорстокіший день для неї –це 22 лютого,коли був суцільний день жалю,адже прощалися з  50 побратимами ,які боролися за честь, правду і гідність, і віддали своє життя за Україну. Це дуже нестерпно боляче,запалювались свічки,покладались квіти,  оплакувались побратими ти,наймолодшому з них було 17,майже дитина,а вже герой.                 Працювала Наталія  Миколаївна волонтером на кухні,чергувала в нічній варті ,допомагала пораненим тощо. І зараз вона підтримує зв’язки з друзями з майдану,адже багато хто з них захищає незалежність та свободу нашої Батьківщини на сході,в АТО. Тож майже всі вихідні Наталія  Миколаївна проводить Вінницькому госпіталі,доглядаючи поранених бійців. Честь і хвала цій тендітній та мужній жінці,низький уклін.

   Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші. Зав бібліотекою Людмила Євгеніївна презентувала збірку віршів   юної 16 річної поетеси з Вінниці Олі Столяр «Не хочу стояти осторонь. Стежками революції». Рачківський Роман продекламував вірш «Небесна сотня» та «За що ви так Україну?»

  В пам'ять про  всіх невинно убитих,що згасли як зорі була запалена свіча   пам'яті,кожний учасник заходу неначе   торкнувся цього священного вогню-частинки вічного,  світло цієї свічки  було даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті, гуртуючи нас, живих, даючи  нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Героїв  Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, було вшановано хвилиною хвилиною мовчання.

До заходу був організований перегляд літератури «Герої не вмирають».